‏ Luke 9

1І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги. 2І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. 3І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань. 4І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте. 5А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них. 6І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи. 7А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав, 8а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. 9Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його. 10А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда. 11А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення. 12А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному! 13А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього. 14Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти. 15І зробили отак, і всіх їх розсадили. 16І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові. 17І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів... 18І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? 19Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. 20А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! 21Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. 22І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! 23А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. 24Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. 25Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? 26Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів. 27Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого. 28І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. 29І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. 30І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, 31що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. 32А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. 33І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить... 34А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. 35І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! 36А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили. 37А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий. 38І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене! 39А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить. 40І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли. 41А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди! 42А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її. 43І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх: 44Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук... 45Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово. 46І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? 47А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. 48І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! 49А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. 50Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас! 51І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. 52І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. 53А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. 54Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. 55А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. 56Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село. 57І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. 58Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! 59І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. 60Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. 61А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. 62Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!