‏ Luke 23

1І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. 2І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. 3І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... 4І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. 5А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. 6А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? 7І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. 8Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. 9І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. 10І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. 11Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. 12І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. 13А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, 14і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. 15Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. 16Отже я покараю Його й відпущу. 17Бо повинен був їм відпустити одного на свято. 18А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! 19А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. 20І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. 21Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! 22Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. 23А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. 24І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: 25відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... 26І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! 27А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. 28А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! 29Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... 30Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! 31Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? 32І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. 33А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. 34Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. 35А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! 36І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, 37і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! 38Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. 39А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 40Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 43І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! 44Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... 45І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... 46І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... 47Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! 48І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... 49Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це... 50І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, 51не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, 52цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. 53І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. 54День той був Приготування, і наставала субота. 55А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. 56Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.