‏ Luke 17

1І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! 2Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! 3Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. 4І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! 5І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! 6А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! 7Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? 8Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? 9Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? 10Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були! 11І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. 12І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. 13І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! 14І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... 15Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. 16І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... 17Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? 18Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? 19І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! 20А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, 21і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! 22І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... 23І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть! 24Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. 25А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... 26І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: 27їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. 28Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; 29того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. 30Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! 31Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, 32пам'ятайте про Лотову дружину! 33Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її. 34Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться. 35Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться. 36Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться! 37І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...