‏ John 8

1Ісус же на гору Оливну пішов. 2А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. 3І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, 4та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... 5Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? 6Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... 7А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!... 8І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... 9А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині... 10І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? 11А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши! 12І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя. 13Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве. 14Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду. 15Ви за тілом судите, Я не суджу нікого. 16А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене! 17Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. 18Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене. 19І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б. 20Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його... 21І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете... 22А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете? 23І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу. 24Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах. 25А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас. 26Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув. 27Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм. 28Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. 29А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби. 30Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували. 31Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, 32і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! 33Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні? 34Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. 35І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. 36Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні. 37Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас. 38Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого. 39Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові. 40А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив. 41Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога. 42А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. 43Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. 44Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. 45А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу. 46Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите? 47Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога. 48Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш? 49Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте. 50Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить. 51Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік! 52І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. 53Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе? 54Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. 55І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю. 56Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився. 57А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? 58Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є. 59І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.