‏ John 4

1Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, 2хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, 3Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. 4І потрібно було Самарію Йому переходити. 5Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. 6Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. 7Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! 8Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. 9Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. 10Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. 11Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? 12Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? 13Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. 14А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. 15Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. 16Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. 17Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. 18Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. 19Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. 20Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. 21Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. 22Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. 24Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. 25Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. 26Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... 27І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? 28Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: 29Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? 30І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. 31Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! 32А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. 33Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? 34Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. 35Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! 36А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. 37Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. 38Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. 39З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! 40А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. 41Значно ж більш вони ввірували через слово Його. 42А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! 43Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. 44Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. 45А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. 46Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. 47Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. 48Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! 49Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! 50Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. 51А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. 52А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. 53Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. 54Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.