‏ John 10

1Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. 2А хто входить дверима, той вівцям пастух. 3Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. 4А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. 5За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. 6Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив. 7І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям. 8Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. 9Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде. 10Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. 11Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. 12А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. 13А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. 14Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. 15Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. 16Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! 17Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. 18Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця. 19З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася. 20І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його? 21Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?... 22Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. 23А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку. 24Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам! 25Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене. 26Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви. 27Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. 28І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. 29Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. 30Я й Отець Ми одне! 31Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. 32Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати? 33Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш... 34Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги? 35Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути, 36то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий? 37Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. 38А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці! 39Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він. 40І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував. 41І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було. 42І багато-хто ввірували в Нього там.