‏ Acts 9

1А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, 2попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму. 3А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, 4а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? 5А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! 6А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! 7А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. 8Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску. 9І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив. 10А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! 11Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, 12і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий... 13Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! 14І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє. 15І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. 16Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє. 17І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! 18І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився, 19і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. 20І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син, 21І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників? 22А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос. 23А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити, 24та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його. 25Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші. 26А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень. 27Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення. 28І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа. 29Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його. 30Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали. 31А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого. 32І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був. 34І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав... 35І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа. 36А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила. 37І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці. 38А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас! 39І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була. 40Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра... 41Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її. 42А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували. 43І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.