‏ Acts 8

1А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. 2І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. 3А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці... 4Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили. 5Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. 6А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. 7Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. 8І радість велика в тім місті була! 9Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. 10Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика! 11Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством. 12Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися. 13Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався. 14Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. 15А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, 16бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса. 17Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! 18Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, 19і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! 20Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! 21У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. 22Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! 23Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. 24А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... 25А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях. 26А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. 27І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, 28вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. 29А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. 30Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш? 31А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. 32А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! 33У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається... 34Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого? 35А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. 36І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? 37А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! 38І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. 39А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. 40А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.