‏ Acts 15

1А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете. 2Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим. 3Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям. 4Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними. 5Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли. 6І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю. 7Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували. 8І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, 9і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. 10Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? 11Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. 12І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами! 13Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене. 14Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. 15І пророчі слова з цим погоджуються, як написано: 16Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, 17щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все! 18Господеві відвіку відомі всі вчинки Його. 19Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються, 20але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови. 21Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах. 22Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами, 23написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас! 24Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, 25то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом, 26людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа. 27Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. 28Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: 29стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!... 30Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа. 31А перечитавши, раділи з потішення того. 32А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів. 33А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. 34Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. 35А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє. 36А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають. 37А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком. 38Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. 39І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру. 40А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений. 41І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.