‏ Acts 13

1А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. 2Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! 3Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. 4Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. 5Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана. 6А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. 7Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. 8Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула. 9Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, 10і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? 11І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора... 12Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній! 13І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. 14А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. 15А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! 16Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! 17Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, 18і літ із сорок Він їх годував у пустині, 19а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, 20майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. 21А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. 22А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. 23За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, 24як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. 25А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. 26Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. 27Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, 28і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. 29Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. 30Але Бог воскресив Його з мертвих! 31Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. 32І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, 33що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! 34А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! 35Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! 36Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. 37Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. 38Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. 39І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. 40Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: 41Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! 42А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. 43А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. 44А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. 45Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. 46Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. 47Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! 48А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. 49І ширилось Слово Господнє по цілій країні. 50Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. 51Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. 52А учні сповнялися радощів і Духа Святого.